Коли стається щось хороше переважно вітають, коли погане - плачуть, або мовчать. Та це власне це ні перше, ні друге.. Треба говорити. Говорити, незважаючи на жаль і тугу, говорити, незважаючи на недругів чи людей з промитими мізками.
Це був зисмовий морозний день 29 січня далекого 1918р. Їх була жменька проти стада культурних банкротів, проти тих, хто не жалів ні жінок, ні дітей.
Вони були молоді.. молодші за більшість з нас.. Кожен напевно, так само як і ми, хотів жити, хотів творити, любити... хотів.. та..
Думаєте не знали що з ними буде? Думаєте були неосвідчані і неотесані? Та ні - навпаки посуті еліта нації, ліцеїсти (не порівнюйте масовість освіти тепер і тоді, її колись отримували одиниці)
Чого не відситупили? Що б і хто б не писав, але на це пи
...
Читати далі »
Переглядів:
627
|
Додав:
Oleksak
|
Дата:
29.01.2009
